Затіяв нащо ту
мороку,
Що я зібрався і
попхавсь
До участі в
«Учитель року»?
Сидів би вдома, як
усі
(То ж не впливає на
зарплату)
Без нервів, у теплі
й добрі,
Ні тобі клятий і не
м’ятий.
Так ні ж! Попхався
уперед.
(Я часто так ось,
здуру, пхаюсь).
Тепер сиджу в
КОІППО я,
За голову свою
хапаюсь.
А починалось гарно
як:
Зібрали нас в
простору залу
І, як «освітній
авангард»
Корецька нас усіх
вітала.
Що ми – «новатори
ідей»,
Оратори нам
нагадали.
А ми, щасливі, як
ніхто,
САМІ СОБІ
аплодували.
А далі ми всі
розійшлись,
(Щоправда, зовсім
недалеко,
Історики усі
зійшлись
І всілися в
бібліотеку).
Ми познайомились з
журі
(Хоча вони усім
відомі).
Нам пояснили що чека
І … Нам схотілося
додому.
Бо вимагають з нас
експромт,
Та не простий, а
методичний.
І дехто., бачу,
жалкував,
Що фах обрав
педагогічний.
Сиджу, дивлюся у
вікно,
Хвилююся собі
щосили.
А тут в КОІППО, як
на зло,
Навіщось світло
відключили.
Десятий я із
десяти.
Останнім значить
виступати.
Я карти з дому
притягнув,
А їх не дозволяють
брати.
Тож дочекався я ту
мить –
Мене покликали на
виступ.
І тут, зізнаюся я
вам,
У мене ледь не
стався приступ:
Заходжу. Ось сидить
журі.
Усі усміхнені і
милі.
І я скажу відверто
вам,
Мені здалось це
підозрілим.
Рядком Черткова й
Коляда,
(Вже підморились
трохи видно).
А Митрофаненко
сидить
І посміхається
єхидно.
(У голові змішалось
все,
І загубилось, як в
тумані.
Це ж буде форменний
капець,
Як щось спита за
отаманів).
Але храбрюся, я ж
козак!
(Та й Яр Холодний
полюбляю).
Он Філаретова
сидить,
(Її ще з інституту
знаю).
Та й Козир з тих
викладачів,
У кого вчився я на
славу.
Їй особисто я здавав
Конституційне,
значить, право.
Ось Бирзул брови
підняла,
(Її тут теж колись
ганяли.
От і гадаю чи заллє
Вона за шкуру мені
сала?)
Таран щось пише у
блокнот
(Напевно море
зауважень).
І Відіборенко
сидить
(Без виборчих,
знач, повноважень).
Узявсь тягнути тему я
З якої маю
готуватись,
І так процесом
захопивсь,
Що вже й забувся хвилюватись.
Але ж так просто –
не бува
І, як ні в чому не
бувало,
До мене Козир
підійшла
І посміхаючись
сказала:
«Ви методи нам
подали,
Ми зацікавились. Ба
– більше:
Нам все
сподобалось. Та ви –
Придумайте щось
ЗОВСІМ ІНШЕ».
Я був …. Ну як би
то сказать,
Не те що вражений,
у шоці.
І мабуть бачили усі
Як ледве не
закрились очі.
Хотів я Козир
запитать
«За що???!!! Що сталось поміж нами???» -
«Я ж навіть як
екзамен здав
Продовжував
вітатись з Вами!!!»
Але оскільки це ж
експромт,
То що його
репетувати,
Пішов і сівши за
столом,
Узявсь я
«експромтувати».
Крутив, вертів,
ліпив, сопів,
Доводив, що я теж
щось вмію
(Боявсь, щоб раптом
не забуть
Згадати щось про
інклюзію).
Настав мій час і я
пішов:
Піймав емоцію,
злітаю!
І, як у мене
повелось,
Руками, як вітряк, махаю.
Розшевелилося журі
(Надворі ж глупа ніч настала!!!)
І тут показують
мені,
Що часу залишилось
мало.
Не пам’ятаю до
пуття,
Про що і як я
розпинався,
Але у визначений
час
Незрозуміло як я
вклався.
Потім питання від
журі,
Щось треба їм ще
уточнити.
Та я вже йду на
куражі,
Мене уже не
зупинити.
Куди подівся весь
мандраж,
Де хвилювання,
нерви, сором?
А Митрофаненко
сказав:
«Ідіть, дивіться
«Чорний ворон».
Я зрозумів, що час
іти,
Що перший день – ми відстояли.
На завтра
готуватись час,
Там тести нам підготували.
Але забувши про
усе,
Як караульний після
варти,
Я свого брата
ухопив
І вшився до
кінотеатру.
А потім сіли, під
пивко,
Обговорили фільм
охоче …
Ну одним словом,
спать лягли
Годині о четвертій
ночі.
Як я на ранок
прокидавсь,
Я навіть сам не розумію.
Але зібрався і
пішов
(Бо я в фінал
потрапить мрію).
Ось тестування
почалось,
Усе змішалось:
коні, дати …
(Гадаю всі ми почали
Десь своїм учням
співчувати).
Заледве час наш
проминув –
Як початківці під
дверима.
Щоб ми вшивалися
скоріш
Вже Відіборенко нам грима.
В аудиторію зайшли,
Хто в стані трансу,
хто афекту.
А Козир пропонує
вже
Завершить іспити
ефектно:
Дали нам аркуші
А-3,
А далі, маємо
турботу,
На них нам треба
розписать
Графічну конкурсну
роботу.
Робота робиться!
кипить!!
Усі пихтять, зігнувши
спину.
І розумієш саме тут
Як мало часу у
годині.
Намалювали і здали.
Хтось наліпки,
хтось креслив знаки.
Я ж для журі
намалював
Свої «каляки» і
«маляки».
Забрали аркуші у
нас
Й ми, відчуваючи
утому,
Не знаючи про
результат,
Попхались хто-куди додому.
Заморений, як
гончий пес,
Дібравсь до рідного
порогу.
Своїм
колегам-вчителям
Сказав, що не
зайняв нічого.
І всі раділи. Цілий
день.
Доки з райВО нас не
набрали
І повідомили, що я
Таки пробився до
фіналу.
Тож і сиджу,
готуюсь я,
Не знаю спокою й хвилини
…
Дасть Бог, колегам
передам
Привіт з фіналу, з
України.
